У Зазим’ї під Києвом люди ексдепутата Шапрана заблокували проїзд для інших видобувних компаній
/https%3A%2F%2Ft9237931.s3.eu-central-1.amazonaws.com%2Ffeed%2F2%2F6ca0fc644e3fb98a09e38d7d05c35e65.png "У Зазим’ї під Києвом люди ексдепутата Шапрана заблокували проїзд для інших видобувних компаній")
Як стало відомо медіа, колишній депутат і бізнесмен Сергій Шапран нещодавно переоформив на себе активи підсанкційного ТОВ «Будіндустрія-ЛТД», яке займалось видобутком копалин на Київщині.
За даними медіа, Шапран вивів видобувну компанію з-під санкцій РНБО та став де-факто монополістом у сфері видобутку піску в регіоні. До середини 2022 року ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» належало Ігорю Наумцю, громадянину рф, який після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну залишив межі країни, повідомляє Антикор. Його активи, зокрема ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» та компанія «Юнігран», що займалася видобутком корисних копалин у Київській та Житомирській областях, були заарештовані.
Однак через два роки стало відомо, що ці компанії, залучені до розробки корисних копалин, перейшли під контроль Сергія Шапрана —ексдепутата Броварської міської ради від партії «За Майбутнє!» та власника Броварського алюмінієвого заводу. Таким чином, магнат фактично «підім’яв» під себе цілу галузь на Київщині.
Зокрема, на ділянці у Зазим’ї журналісти зафіксували роботу техніки та блокування проїзду для вантажного транспорту компаній-конкурентів групою молодих людей спортивної статури. Останні заявили, що представляють саме інтереси Сергія Шапрана.
Такий агресивний спосіб ведення бізнесу піднімає питання щодо законності дій осіб, які називають себе «людьми Шапрана».
Блокування доступу для інших компаній та використання для «охорони» об’єкта групи молодиків, схожих на «тітушок», створює серйозні підстави для втручання компетентних органів. Адже їхня діяльність може кваліфікуватись як відверте рейдерство та порушення громадського порядку.
Варто зауважити й те, що на тлі війни, коли країна потребує величезних сил і ресурсів на фронті, діяльністю таких «охоронців» мали б зацікавитись не лише правоохоронці, а й територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК).
З огляду на брак людських ресурсів у війську, зокрема для мобілізації та оборони країни, присутність великої кількості фізично підготовлених молодих людей, що замість захисту країни займаються сумнівними силовими діями, викликає серйозні питання. Адже це – не лише проблема на рівні локального корпоративного конфлікту, а й питання національної безпеки під час війни.