Міністерство культури "вбухало" 60 млн грн на сайт та Youtube‐канал з нульовою аудиторією через рік після запуску

Український уряд запустив англомовний сайт The Gaze, щоб розповідати світові про події в Україні, її культуру та економіку. Платформа, що повністю фінансується з держбюджету, за перші чотири місяці роботи коштувала країні 60 мільйонів гривень, і, схоже, витрати тільки зростатимуть. На сайті, проте, багато статей – це просто передруки з інших медіа.

Навіщо знадобився новий проект? Розповіли у NGL.media. Міністерство культури вже підтримує кілька інших англомовних медіа, але у червні 2023 року запустило The Gaze спеціально для аудиторії у США, Великій Британії та інших країнах.

Гендиректор ДП "Мультимедійна платформа іномовлення України" Юлія Островська вважає, що контент для західної аудиторії має бути тонким міксом: трохи про Україну, але не нав'язливо. Проте виникає питання – наскільки проект виправдовує вкладення?

З бюджету вже пішло 60 мільйонів гривень на створення та підтримку сайту. Майже все, що виходить на The Gaze роблять підрядники. На відео, наприклад, витратили 35 мільйонів гривень, а на текстовий контент – 11 мільйонів. Скільки людей задіяно в цьому проекті, невідомо, оскільки підрядники віддали перевагу залишенню цієї інформації в секреті.

Одним із головних підрядників стала компанія "Маркер Медіа", яка виробляє чотири програми для The Gaze, включаючи кулінарне шоу "Chefs Next Door", лялькове шоу "Hidden Angle" та гумористичну програму "European Edge". На "Chefs Next Door" виділили вже понад 8 мільйонів гривень, хоча випуски збирають у середньому 900 переглядів на YouTube.

Сама компанія "Маркер Медіа" раніше належала російському шоумену Олександру Цекалу та білорусу Руслану Сорокіну, а тепер її власником вважається 33-річний Денис Сезін із Бучі. За його словами, шоу компанії популярні і за кордоном, але, за офіційними даними, The Gaze поширює свої програми виключно онлайн і по ТБ вони не показуються.

Якщо говорити про "ціну питання", то на кожну коротку новину йде по 4000 гривень, а на статтю – 8500. Для українського ринку це забагато, особливо з огляду на те, що багато публікацій – не оригінальні матеріали, а передруки з іноземних ЗМІ.

Наталія Лігачова, шеф-редактор "Детектора медіа", так і каже: за таку суму очікується серйозніший контент. Але насправді – новини про те, що десь у Європі продають найстаріший віскі, обговорюють Арнольда Шварценеггера чи збираються легалізувати канабіс.

На The Gaze не лише статті виходять, а й відео, що публікують на YouTube. Ось тільки перегляди не вражають – за чотири місяці 1100 роликів зібрали лише 2,8 мільйона переглядів. Якщо брати середню популярність відео на каналі, то вони набирають від кількох десятків до кількох сотень переглядів, за рідкісними винятками, коли окремий ролик вистрілює трохи сильніше.

Контент сайту, схоже, також не приваблює багато читачів. Близько 65 тисяч візитів за чотири місяці це дуже мало в порівнянні з іншими проектами. Наприклад, англомовний "Укрінформ" за цей же термін зібрав майже 8,8 мільйонів візитів, а приватний The Kyiv Independent – ​​близько 18 мільйонів.

Окрім усього іншого, більшу частину контенту для The Gaze роблять сторонні підрядники. Вони отримали на це прямі контракти, підписані за підсумками творчих конкурсів.

В інтернеті, щоправда, знайшли вакансію з оплатою редактору 20-40 тисяч гривень на місяць, що досить щедра оплата.

Критики, як і ті, хто беруть участь у проекті, вважають, що мета The Gaze непогана – показати Україну як частину Європи. Але спосіб подачі цієї ідеї насправді викликає питання:

"Я не розумію, чому стрічка новин має зацікавити англомовного читача? Чому він повинен читати на сайті, нібито присвяченому Україні, новини про Шварценеггера? Ми хочемо показати Україну в європейському контексті, наповнюємо стрічку новин копірайтом з англомовних джерел, які англомовні джерелах", – каже Наталія Лігачова, шеф-редакторка "Детектор медіа".

Незважаючи на сумніви в ефективності, сайт і надалі отримуватиме фінансування. Зараз його утримання коштує платникам податків приблизно 12 мільйонів гривень щомісяця. Багатьом здається, що у воєнний час такі витрати далеко не пріоритет , але, на думку керівництва проекту, платформа вирішує важливі завдання, допомагаючи формувати імідж України.

Крім того, Знай.ua розповідав штори в офіс Кличка, "золоті" квитанції та шредери: що закуповує Київ на тлі війни