Леонід Кучма

Леонід Данилович Кучма - другий президент України (19 липня 1994 - 23 січня 2005), прем'єр-міністр України (1992-1993), генеральний директор ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (1986-1992). Професор, кандидат технічних наук.

Місце народження, освіта. Народився у селі Чайкине Чернігівської області. Батько - Данило Прокопович, загинув на фронті 1944 року. Мати - Параска Трохимівна, колгоспниця.

У 1960 році Кучма закінчив Дніпропетровський державний університет (фізико-технічний факультет за спеціальністю "інженер-механік у галузі ракетної техніки"). Професор, кандидат технічних наук, автор винаходів та науково-технічних робіт, почесний доктор кількох закордонних вишів, дійсний член низки академій наук.

Кар'єра та громадська діяльність. 1960 – 1982 рр. - інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому Байконур.

1975-1981 рр. - секретар партійного комітету Конструкторського бюро "Південне".

1981-1982 рр. – секретар парткому виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" (Дніпро).

1982-1986 рр. - перший заступник генерального конструктора КБ "Південне".

1986-1992 рр. - генеральний директор ВО "Південний машинобудівний завод" (це один із найбільших у світі заводів з виробництва бойової та ракетно-космічної техніки, а також продукції цивільного призначення).

1990-1992 рр. - депутат Верховної Ради І скликання, член комісії з питань оборони та державної безпеки.

1992-1993 рр. – прем'єр-міністр України, член Ради національної безпеки. У вересні 1993-го подав у відставку.

1993-1994 рр. - президент Української Спілки промисловців та підприємців.

Березень-серпень 1994 - народний депутат України II скликання, член міжрегіональної депутатської групи.

У липні 1994 року обраний президентом України. Змінив на вищій державній посаді Леоніда Кравчука.

1994-1996 рр. - співголова Конституційної комісії.

У листопаді 1999-го Кучму повторно обрано на пост президента України. Після виборів 2004 року черговим главою держави став Віктор Ющенко.

Після звільнення з великої політики очолює благодійну організацію "Президентський фонд Леоніда Кучми "Україна".

2 лютого 2015 року президент Петро Порошенко призначив Кучму офіційним представником України у тристоронній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі.

2 жовтня 2018 року у Мінську Кучма повідомив про завершення своєї роботи у Тристоронній контактній групі.

3 червня 2019 року президент Володимир Зеленський повернув другого президента Леоніда Кучму до переговорної групи Мінська.

28 липня 2020 року Леонід Кучма вийшов з переговорного процесу в Мінську щодо Донбасу.

Погляди та оцінки. Кучма, як і більшість політиків, не може похвалитися бездоганною репутацією. Як і значним числом прихильників, які ностальгують за часами його правління. Зате хто з особливою вдячністю міг би згадувати той період, то це так звані олігархічні клани України, більшість з яких зародилася і зміцнилася саме в період двох президентських термінів Леоніда Даниловича.

Кучма кілька разів ставав фігурантом гучних політичних скандалів. Політичні опоненти і відверті вороги звинувачували президента в переслідуванні опозиційних лідерів, причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, незаконної торгівлі зброєю, антидержавної кадрової політики, корупційних зв'язках з олігархами та інших гріхах. Так, "антикучмівська риторика" у 2004-му була складовою частиною виборчої кампанії Ющенка. І яка, до речі, після інавгурації переможця для Кучми, який склав повноваження, не призвела до жодних правових наслідків.

Багато критики на адресу колишнього "червоного директора" лунало і з боку більш врівноважених, ніж політичні конкуренти, громадських діячів: щодо утисків громадянських свобод, проблем зі свободою слова та іншими найважливішими елементами демократії, розгулу чиновницького свавілля тощо.

Деякі експерти називають роки президентства Кучми часом втрачених можливостей України з різних ключових питань - інтеграції в провідні міжнародні структури, радикального реформування економіки та найголовніших державних інститутів влади, підвищення добробуту пересічних громадян і побудови громадянського суспільства. Утім, заради об'єктивності варто зазначити, що якісного прориву України в цих напрямах не відбулося і за інших "господарів Банкової".

Нагороди. Орден Трудового Червоного Прапора (1976). Лауреат Ленінської премії (1981). Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1993). Вища державна нагорода Республіки Молдова Орден Республіки (2003). Почесний знак Співдружності Незалежних Держав (2004). Російський "Орден за заслуги перед вітчизною" І ст. та ін.

Книги. Кучма - автор книг "Вірю в український народ" (2000), "Про головне" (2001), "Україна - не Росія" (2003), "Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні" (2004), "Після Майдану" (2007), Кроки становлення національної економіки - 1994-2004 роки (2008).

Сім'я. Другий президент України одружений. Дружина Людмила Миколаївна, перша леді країни, була почесним президентом Національного фонду соціального захисту матерів та дітей "Україна - дітям".

Донька Олена Пінчук – за освітою економіст, голова Фонду Олени Пінчук, голова наглядової ради групи StarLightMedia. Її нинішній чоловік Віктор Пінчук – один із найбагатших людей України, власник корпорації Інтерпайп, відомий меценат. Онуки – Роман та Катерина.

03.11.2023 р.